За прогнозами Національного банку України, масове повернення українців, які працюють за кордоном, можливе не раніше 2027 року. До цього часу очікується поступове, але повільне зниження міграційного відтоку.
Про це йдеться у липневому інфляційному звіті НБУ.
Згідно з оцінками регулятора, головною причиною постійного виїзду українців є високі ризики для безпеки всередині країни — зокрема регулярні ракетні удари та терористичні акти, спрямовані проти мирного населення. Водночас дедалі більше мігрантів успішно адаптуються в інших державах: вони знаходять роботу, сплачують податки, а діти відвідують місцеві школи.
Європейський Союз продовжив дію тимчасового захисту для громадян України до березня 2027 року. Після цього країни-члени мають визначитися: або надати українцям новий правовий статус, або створити умови для їх повернення. Конкретні рішення будуть залежати від національних урядів та рівня інтеграції мігрантів у суспільство.
За прогнозом НБУ, у 2025 та 2026 роках щорічний відтік мігрантів залишатиметься на рівні близько 200 тисяч осіб. Початок повернення очікується з 2027 року, але обсяги чистого повернення становитимуть лише близько 100 тисяч на рік — значно менше, ніж у попередніх прогнозах, де очікувалися пів мільйона.
Тривала міграція матиме суттєві економічні наслідки. В НБУ попереджають про дефіцит робочих рук, особливо в окремих галузях і регіонах, що стримуватиме темпи відновлення економіки. Це сприятиме швидшому зростанню зарплат порівняно з продуктивністю праці, створюючи додатковий інфляційний тиск.
Серед ризиків — посилення бойових дій, нові окупації та тривала нестабільність, а також політика європейських країн, спрямована на утримання українців на своїх ринках праці. Якщо ці фактори збережуться, кількість мігрантів може зростати.
Водночас НБУ вказує на чинники, що можуть пришвидшити повернення: стабілізація безпекової ситуації, масштабна відбудова інфраструктури, створення нових робочих місць та активні урядові кампанії з підтримки репатріації.
Нагадаємо, що з 1 січня 2025 року в Чехії введено нову систему мінімальної заробітної плати, що прив’язана до середньої зарплати по країні та автоматично коригується щороку, забезпечуючи стабільне зростання доходів.